3. Вимоги до технічних засобів виробництва
3.1. Загальні вимоги
3.1.1. Конструкції тракторів, енергозасобів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських машин, причіпних, напівнавісних, навісних сільськогосподарських машин, причепів, знарядь і агрегатів, які використовуються під час виконання робіт, повинні відповідати чинним стандартам безпеки праці.
3.1.2. Приймання з ремонту й передача в експлуатацію відремонтованих машин і обладнання здійснюється тільки на підставі акта ремонтного підприємства (структурного підрозділу), який підтверджує відповідність відремонтованих виробів вимогам безпеки праці.
3.1.3. Не допускаються до експлуатації несправні машини й обладнання.
3.2. Вимоги до тракторів і самохідних сільськогосподарських машин
3.2.1. Сільськогосподарські трактори, у тому числі тракторні самохідні шасі, промислові модифікації сільськогосподарських тракторів тягових класів від 0,6 та більше (далі - трактори) і самохідні сільськогосподарські машини (далі - машини) повинні відповідати ГОСТ 12.2.019. 
3.2.2. Засоби малої механізації для сільськогосподарського виробництва мають відповідати ДСТУ 3158.
3.2.3. Кабіни тракторів і машин повинні відповідати ГОСТ 12.2.120 та ДНАОП 0.03-1.827 (СП № 4282-877).
3.2.4. Кабіна повинна бути непроникною для атмосферних опадів: мати світлонепроникний дах і пом’якшену оббивку стелі.
3.2.5. Кабіни тракторів повинні мати не менше трьох аварійних виходів, машин - не менше двох.
Аварійними виходами можуть бути двері, вікна та люки, які повинні відкриватися без допомоги інструменту.
Час відкривання аварійного виходу не повинен перевищувати 3 с.
Якщо конструкція не забезпечує повне відкривання засклених вікон, які є аварійними виходами, в кабіні повинен знаходитися засіб, яким в аварійній ситуації можна розбити скло.
3.2.6. Контрольні прилади повинні мати підсвічування відбитим світлом.
3.2.7. Не допускається зміна конструкцій гальмових систем, а також застосування окремих гальмових елементів системи, не передбачених для даної марки машини, або таких, що не відповідають вимогам заводу–виготовлювача машини.
3.2.8. Гальмовий шлях при холодних гальмах повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.2.019.
3.2.9. Органи керування повинні забезпечувати прямолінійність руху агрегатів, поворот, зупинку, початок руху, керування агрегатованими машинами, утримання на схилі, запуск двигуна з кабіни тощо.
3.2.10. Вихлопна система двигуна має забезпечувати гасіння іскор до виходу відпрацьованих газів в атмосферу.
Струмінь відпрацьованих газів не повинен бути спрямований на оператора, на легкозаймисті маси або ємкості з ними (для колісних тракторів - у правий бік відносно руху вперед).

3.3. Вимоги до причіпних та навісних сільськогосподарських машин
3.3.1. Конструктивне виконання навісних, напівнавісних, монтованих, причіпних і напівпричіпних сільськогосподарських машин, агрегатованих з різними енергетичними засобами (далі - ЕЗ), які складають сільськогосподарський агрегат (СГА), та здійснення ними функціонального призначення повинні відповідати вимогам ДСТУ 2189.
3.3.2. Привод робочих гальм має здійснюватися з робочого місця оператора ЕЗ, а привод стоянкового гальма повинен установлюватися на машині.
Стоянкові гальма повинні утримувати машину на схилі не менше 10° (18%).
Машини типу тракторних причепів і напівпричепів повинні мати справні робочі та стоянкові гальма і страхувальні ланцюги (троси) відповідно до технічної документації.
3.3.3. Згідно з ДСТУ 2189 машини, ширина яких перевищує габарити ЕЗ, повинні бути обладнані світловідбивачами. Задні світловідбивачі повинні бути червоного, передні - білого кольору.
Допускається замість світловідбивачів нанесення на елементи машини кругів, трикутників або прямокутників червоного або білого кольору, вписаних у коло діаметром 100 мм, а також червоних, білих або жовтих та чорних смуг під кутом 45о, які чергуються, з відстанню між ними 50 мм. Смуги можуть наноситися також на сигнальні щитки розміром не менше 250 х 250 мм.
Фігури та смуги повинні бути виконані із світловідбивних матеріалів (фарба, плівка тощо).
Машини, які при агрегатуванні з ЕЗ закривають прилади світлової сигналізації ЕЗ, мають бути обладнані власними приладами світлової сигналізації.
На машинах типу причепів або напівпричепів ззаду зліва повинен бути нанесений знак обмеження максимальної швидкості. Кольорове зображення знака має відповідати ДСТУ 2586, діаметр знака - від 160 до 250 мм, ширина кайми - 1/10 діаметра. На цих машинах повинна бути зазначена гранична вантажопідйомність.
3.3.4. Причіпні та напівпричіпні машини повинні мати жорсткі зчіпні пристрої.
3.3.5. Машини, призначені для роботи в гірських умовах, повинні бути обладнані зчіпною петлею, яка обертається навколо своєї поздовжньої осі.
3.3.6. Машини та (або) робочі органи мають бути обладнані механічними фіксаторами, які утримують їх у транспортному положенні.
3.3.7. Машини з перекидними кузовами повинні бути обладнані пристроями для фіксації кузова у піднятому положенні.
3.3.8. Машини, які працюють з соломистими та іншими легкозаймистими матеріалами, повинні бути обладнані пристроями для кріплення первинних засобів пожежогасіння: двох вогнегасників (порошкового та вуглекислотного), штикової лопати та швабри. 
Заправник скрапленого аміаку повинен мати два порошкових і один вуглекислотний вогнегасники та окреме місце для кріплення бачка з водою ємкістю не менше ніж 10 л.
Місця встановлення засобів пожежогасіння повинні бути легкодоступними та забезпечувати знімання засобів без застосування інструменту.
3.3.9. Карданні вали приводу машин повинні мати захисні огородження і відповідати ГОСТ 13758Е.
3.3.10. Зовнішні поверхні усіх захисних засобів приводів та карданів повинні бути пофарбовані у жовтий сигнальний колір.
Допускається, замість суцільного фарбування, нанесення 3-4 смуг сигнального кольору з кутом 45о на поверхні плоских захисних засобів.
3.3.11. Машини, що мають робоче місце оператора, повинні бути обладнані площадками, підніжками або сходами, поручнями чи перилами, сидіннями і тентом, які повинні відповідати ГОСТ 12.2.019.
Ширина робочої площадки оператора повинна бути не менше 600 мм, довжина - не менше 1000 мм.
Основи площадок, східців, підніжок повинні бути виконані з матеріалів, які запобігають сковзанню (або мати відповідне покриття).
3.3.12. Робоче місце оператора має бути захищене від викидання ґрунту з-під коліс та робочих органів машини.
3.3.13. Машини, які мають робоче місце оператора, повинні мати систему звукової або світлової сигналізації для зв’язку з оператором ЕЗ.
Рівень звукового сигналу повинен бути на 8 дБА вище рівня зовнішнього шуму самого агрегату.
3.3.14. Згідно з ГОСТ 12.4.026 на видних місцях елементів конструкції машин повинні бути написи і символи або закріплені таблички з написами і символами з безпеки праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, а також щодо розміщення важелів керування.
3.3.15. Ріжучі та подрібнюючі робочі органи, які мають великий момент інерції і обертаються після виключення приводу машини, повинні бути обладнані сигналізацією, яка попереджає про небезпеку і діє до повного зупинення робочих органів. Їх захисні огородження повинні мати попереджувальний напис: "Увага, небезпечно!"
3.3.16. На бортах кузовів (ємкостей) має бути попереджувальний напис: "Перевезення людей заборонено!”
3.3.17. Гідросистеми машин, за винятком монтованих, повинні з’єднуватися з гідросистемами ЕЗ за допомогою розривних муфт.
3.3.18. Регулювання робочих органів та інших механізмів машини під час руху повинно виконуватися з робочого місця оператора ЕЗ або оператора машини.
3.3.19. Машини, які мають ємкість для збирання та транспортування сипучих і незатарених вантажів, повинні забезпечувати завантаження без ручного розрівнювання.
3.3.20. Машини, завантаження яких виконується вручну, повинні мати висоту завантажувального отвору ємкостей не більше 1 м від опорної поверхні для ніг (землі, площадки, підніжної дошки).
3.3.21. Місця розташування точок мащення машин повинні бути позначені кольоровими покажчиками, які відрізняються від загального кольору машини.
Застосування ковпачкових маслянок на обертових деталях не допускається.
3.3.22. Загальний фон кольору машини повинен відрізнятися від основного фону, на якому вона експлуатується, а кольори частин машини (поверхні панелей пульта та поста управління, органів керування та елементів, які знаходяться у полі зору оператора) повинні бути контрастними до загального фону машини.
3.3.23. Робочі органи фрез та ротаційних ґрунтообробних машин, які мають примусовий привід і під час роботи знаходяться над поверхнею ґрунту, повинні бути огороджені.
3.3.24. Машини для внесення засобів захисту рослин, рідкого й водного аміаку та дощувальні машини, що працюють на тваринницьких стоках, повинні бути обладнані бачком із водою ємкістю не менше 5 л для миття рук.
3.3.25. Машини для внесення мінеральних добрив і пестицидів повинні мати попереджувальні написи про необхідність застосування операторами засобів індивідуального захисту і бути забезпечені інструкцією по транспортуванню й застосуванню пестицидів у сільському господарстві.
3.4. Вимоги до обладнання
3.4.1. Виробниче обладнання повинно відповідати ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.2.042, бути пожежо- і вибухобезпечним і відповідати вимогам безпеки праці протягом усього терміну використання.
3.4.2. Кожна одиниця обладнання, яка знаходиться в експлуатації (машина, верстат, апарат, ємкість тощо), повинна мати паспорт, схеми підключення і комунікацій, дані про результати перевірки його технічного стану, про виконані ремонти і зміни, внесені в схему або конструкцію, документацію про приймання обладнання в експлуатацію, а також інструкцію з безпечної експлуатації. Інструкція й паспорт зберігаються до списання обладнання.
3.4.3. Конструкція виробничого обладнання повинна унеможливлювати випадкове зіткнення працівників із гарячими й переохолодженими частинами або знаходження у безпосередній близькості від таких частин, якщо це може викликати травмування, перегрівання або переохолодження працівників.
3.4.4. Виділення й поглинання обладнанням тепла, а також виділення ним шкідливих речовин і вологи у виробничі приміщення не повинно перевищувати гранично допустимих концентрацій у межах робочої зони, які встановлюються стандартами, санітарними нормами й правилами.
3.4.5. Складові частини виробничого обладнання (у тому числі електричні проводи, трубопроводи, кабелі тощо), механічне пошкодження яких може спричинити небезпеку, повинні бути захищені огородженням або виконані таким чином, щоб виключити можливість їхнього випадкового пошкодження.
Виробниче обладнання, яке має газо-, паро-, гідро-, пневмо- та інші системи, повинно бути виконане відповідно до вимог безпеки, діючих для цих систем, з урахуванням специфічних умов їх роботи у складі комплексів і технологічних систем.
3.4.6. Усі рухомі частини трансмісій, які розташовані на висоті менше ніж 2,5 м від опорної поверхні або поверхні робочої площадки, повинні бути огороджені.
3.4.7. Рухомі частини виробничого обладнання, якщо вони є джерелами небезпеки, повинні бути огороджені або забезпечені іншими засобами захисту.
У разі, якщо рухомі органи або частини виробничого обладнання, які є небезпечними для людей, не можуть бути огороджені або забезпечені іншими засобами захисту через їх функціональне призначення, має бути передбачені засоби сигналізації, які попереджують про пуск обладнання, а також використані сигнальні кольори й знаки безпеки.
3.4.8. Виробниче обладнання з електричним приводом повинно мати засоби (пристрої) захисту від ураження електричним струмом (включаючи випадки помилкової дії обслуговуючого персоналу).
3.4.9. Електродвигуни, пускорегулювальна, контрольно-вимірювальна і захисна апаратура, а також допоміжне електротехнічне обладнання за формою виконання, способом установлення і захисту, за якістю ізоляції повинні відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.21.
3.4.10. Виробниче устаткування, обслуговування якого пов’язане з переміщенням персоналу, повинно бути обладнане проходами, безпечними й зручними за конструкцією та розмірами, і пристроями для ведення робіт (робочими площадками, переходами, драбинами, поручнями тощо).
3.4.11. Робочі органи виробничого обладнання, а також захоплювальні, затискні і підіймальні пристрої або їхні приводи повинні бути обладнані засобами, які запобігають виникненню небезпеки при повному або частковому припиненні подачі енергоносія (електричного струму, рідини в гідросистемах, стисненого повітря тощо) до приводів цих пристроїв, а також засобами, що запобігають самовільному вмиканню робочих органів при відновленні подачі енергії.
3.4.12. Виробниче обладнання потрібно оснащувати місцевим освітленням, якщо його відсутність може спричинити перенапруження органів зору або інші види небезпеки.
3.4.13. Лазові люки та завальні ями зерноочисних і зерносушильних комплексів, бункерів, башт та інших ємкостей для сипучих матеріалів повинні бути обладнані спеціальними пристроями (решітки, люки, огородження), що запобігають падінню людей.
3.4.14. Зерносушарки мають бути укомплектовані приладами для дистанційного контролю за температурою агента сушіння зерна, за наявністю факела в топці.
Експлуатація зерносушарки без автоматичного розпалювання форсунки топки не допускається.