«Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці», гарантується основним законом України. Державна політика у питаннях трудових відносин  щодо охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.

    Відповідно до статті 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів.

    Працівникам також гарантовано право на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами.

Зрештою, працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася  виробнича  ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для  виробничого середовища чи довкілля, але він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця.

    Гарантовано відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження  його здоров'я або у разі смерті працівника, за рахунок  Фонду соціального страхування від нещасних  випадків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які  спричинили втрату працездатності».

   В той же час законодавством передбачено коло обов'язків працівника з цих питань, і в першу чергу це вимога  дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства.

Кожен працівник повинен знати, що Закон України "Про охорону праці" забороняє допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання з питань охорони праці.

  Згідно зі статтею 17 Закону України "Про охорону праці" та статтею 169 КЗпП України працівники певних категорій повинні проходити за рахунок роботодавця попередній і періодичний медичні огляди.

В разі не проходження медичного огляду або не навченості з питань охорони праці працівник повинен бути відсторонений від роботи.

Дисциплінарна відповідальність працівників за порушення трудової дисципліни, за невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків, у тому числі в галузі охорони праці, полягає в тому, що винний працівник вимушено несе невигідні для нього наслідки у зв'язку з накладеним на нього дисциплінарним стягненням.

Виконувати вимоги з охорони праці та виробничої санітарії працівників зобов'язують Кодекс законів про працю України (ст. 139, 159), Закон України "Про охорону праці" (ст. 14), правила внутрішнього трудового розпорядку, що діють на підприємствах, в установах і організаціях, норми колективних договорів, інші нормативні акти. Відповідні умови можуть бути внесені і до контрактів, які укладаються з працівниками.